| «День Соборності - символ національного єднання українського народу». |
| День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 року - прийняття IV Універсалу Української центральної Ради, яким проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки. Ідея єдності і соборності українських земель, так само, ідеї незалежності й державного суверенітету, сильної централізованої влади є головним змістом державницької ідеології будь-якого народу. Не був винятком у цьому ряду і наш український народ. Після розпаду Київської Русі українській еліті не вдалося ні об'єднати в межах національної держави етнічні українські землі, ні зберегти їхню незалежність. Превалювання серед можновладців особистих і регіональних інтересів над національно-державними зумовили неспроможність панівної верстви організувати й очолити боротьбу українців за створення незалежної соборної держави. Лише в роки Національної революції середини XVII ст. у національній самосвідомості усього народу стався, по суті, революційний прорив: уперше після загибелі Київської держави з'являється державна ідея, вироблена генієм великого гетьмана Б.Хмельницького. Вона передбачала створення незалежної держави, до складу якої мали ввійти усі етнічно українські землі. Ця державна ідея стала визначальною у визвольних змаганнях народу протягом наступних століть і аж до сьогодення. Сам Б.Хмельницький зробив усе можливе заради її реалізації. Він витворив Українську козацьку державу. Не були втрачені перспективи возз'єднання в її межах усіх українських земель і досягнення цілковитої незалежності. Один лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети. Національна революція середини XVII ст. існування держави Б.Хмельницького, трагедія Руїни обумовили те, що ідея соборності українських земель стала елементами суспільної свідомості українців. У подальшому практичним втіленням ідеї соборності займались українські-гетьмани І.Мазепа, П.Дорошенко, П.Орлик. З початком Української національно-демократичної революції у 1917 році та поновленням національної державності у формі Української Народної Республіки (проголошена у результаті ухвалення III Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 року) та Західно-Української Народної Республіки (проголошена 1 листопада 1918 року) набуло актуальності питання возз’єднання усіх українських земель в одній державі. Між урядами УНР і ЗУНР розпочалися переговори про втілення ідеї соборності. 1 грудня 1918 року у Фастові був підписаний «Передвступний договір» про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу. З січня 1919 року Національна Рада УНР у місті - Станіславі (Івано- Франківськ) схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну |
| 2 |
| Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Проголошення злуки було призначено на 22 січня 1919 року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України. Головні урочистості проголошення злуки відбулися на Софійській площі. При вході з вулиці Володимирської було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12:00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта Злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л.Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії В.Винниченку. Член Директорії Ф.Швець урочисто зачитав Універсал Директорії: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу». Акт Злуки українських земель був засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР у єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро- Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі. Наступного дня, 23 січня, розпочався Трудовий конгрес України, який мав виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки було затверджено вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка перейменовувалась у Західну область УНР (ЗО УНР). Єдиним державним гербом став тризуб замість раніше затвердженого для ЗУНР золотого лева на голубому полотні. Акт Злуки був історично закономірним та спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за 600 років він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти. Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного збирання територій в єдиній суверенній державі. День Соборності України - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель. Ця дата є знаком споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну, національну державу. Таким чином, Акт Злуки став якісним етапом національного розвитку та державного будівництва. 21 січня 1990 року, у чергову річницю проголошення Акту Злуки, демократичні сили, об’єднані у Народному Русі України, організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, участь в акції взяли до 300 тис. українців. Враховуючи велике політичне та історичне значення |
| з |
| об'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки для утворення єдиної соборної української держави, Президент України Л.Кучма у 1999 році запровадив нове свято - День соборності України, який почали відзначати саме 22 січня - у день проголошення Акта злуки. Деякий час, а саме ЗО грудня 2011 року, Указом Президента України День соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України». Однак 13 листопада 2014 року указом Президента України П.Порошенка свято було відновлено. Кінець 2013 - початок 2014 року став випробувальним для українського народу. Випробуванням на патріотизм та прагнення до вільного від узурпації злочинною владою життя. Тим часом, коли мільйони українців боролися з представниками влади та правоохоронних органів за ідеї розвитку української держави, Російська Федерація розпочала захоплення українських земель шляхом військової агресії. Російська Федерація розпочала масштабну диверсійну діяльність в Україні, яка була зумовлена комплексом дій. Розпочалось це з кінця лютого 2014 року. Метою таких диверсійних дій з боку Російської Федерації стала дестабілізація політичної ситуації в Україні після Революції гідності, провокування міжетнічних та міжрегіональних конфліктів, посилення сепаратистських рухів в Східній Україні. Ці диверсійні дії є складовою більш широкої, на геополітичному рівні, атаки на українську державність, частинами якої є інформаційна війна проти України та пряма військова агресія — окупація Росією Автономної республіки Крим. Протягом березня 2014 року з боку Росії була здійснена військова агресія, спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації. Насильницька анексія Криму не визнається ні українською державою ні світовою спільнотою, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважаєтьея тимчасово окупованою територією. У кінці лютого - початку березня 2014 року перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків скуповували Кримський півострів. 16 березня 2014 року на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала. Після анексії Криму Росією, сепаратистська криза перекинулася на схід України. На територіях Луганської та Донецької областей були проведені ініційовані сепаратистами референдуми всупереч Конституції України, з системними порушеннями ґрунтовних міжнародних принципів і процедур проведення референдумів. Вони є нелегітимними, їх результати не були визнані українською владою, а також не були визнані Євросоюзом і США. З огляду на жорстокі та протиправні дії терористів на Донбасі, керівництво України оголосило проведення в регіоні антитерористичної операції. Основними |
| 4 |
| силами в боротьбі з бандами бойовиків стали підрозділи Збройних сил України, Національна гвардія і спеціально створені батальйони територіальної оборони. Спробу проголосити «народну республіку» було здійснено також в Харкові, а плани до проголошення народних республік поширювались і на інші регіони Сходу та Півдня України. Проте незламний дух українських громадян не дозволив поширити ідеї розколу країни, українці об’єднали свої зусилля заради досягнення миру, спільної мети забезпечення спокою та злагоди в країні. У 2016 році Президент України П.Порошенко під час своїх виступів перед громадянами України постійно заявляв, що не дозволить нікому розколоти Україну на схід і захід і зробить усе можливе, щоб зберегти територіальну цілісність українських кордонів і покінчити з військовим протистоянням, яке штучно було створене на Донбасі. «Я впевнений, що ми обов'язково повернемо під український суверенітет і Крим, і окуповані райони Донбассу. Ця війна для України буде закінчена лише тоді, коли останній клаптик нашої землі в Криму і на Донбасі буде звільнено, коли нога останнього окупанта покине священну українську землю. А до цього ми маємо бути сильними й непохитними в своїй вірі» - під час своїх виступів наголошував Президент України П.Порошенко. У листопаді 2016 року Європарламент на пленарній сесії в Страсбурзі прийняв резолюцію, згідно з якою зняття з Росії санкцій ЄС можливе лише після відновлення контролю України над Кримом. Крім того, 19 грудня 2016 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)», згідно з якою Росія визнається державою агресором, а Крим - тимчасово окупованою територією. Документ прийнятий, щоб забезпечити доступ міжнародних правозахисник механізмів в окупованому Криму для моніторингу прав людини. Також засуджуються репресії проти кримських татар. Так, Президент України П. Порошенко назвав "'ухвалене рішення демонстрацією широкого фронту підтримки міжнародного права та засадничих цінностей післявоєнного світоустрою. «Агресор повинен відчути високу ціну за вчинені злочини на українській території. Найефективніший та безальтернативний шлях відновити справедливість - це повна деокупація та відновлення суверенітету України над Кримським півостровом. Крим - це Україна. Ми продовжуємо боротьбу!», - заявив П.Порошенко. В складних умовах сьогодення День Соборності України набуває особливо актуального значення. Історія свідчить, що незважаючи на чисельні спроби розділити український народ та українську державу, рано чи пізно духовна консолідація нації призводила до більш міцного об’єднання. Відзначення річниці Злуки стало ще однією нагодою для об'єднання всього суспільства навколо стрижневої ідеї творення - державності. Об'єднання навколо ідеї державності - це практичний патріотизм, непохитна віра у свої спроможності, оберіг духовного статку нації. |
Коментарi